Прес-центр Про філію Послуги і тарифи Довідка Ресурси Оплата
Новини поштою

Електрозв’язок Херсонської області в період з 1945 до 1990 рр.

Основні етапи відбудови та розвитку електрозв’язку Херсонської області

в період з 1945 до 1990 рр.

    Під час боїв за місто і німецько-фашистської окупації телефонно-телеграфний і поштовий зв’язок був фактично повністю зруйнований, знищені основні виробничі споруди, у тому числі і обладнана в середині 30-х років нова будівля Херсонської телефонної станції. Були пошкоджені всі лінії зв’язку з кабельними переходами через Дніпро.

    Німецькі війська вже входили в Херсон, а телефонна станція продовжувала працювати, забезпечуючи евакуацію промислових підприємств міста. Телефоністка Віра Хомівна Форостіна працювала до того часу, коли радянські війська, що відступали, підготували станцію до вибуху. Між іншим, повернувшись на станцію після звільнення міста, Віра Хомівна, кращий майстер МТС, працювала тут до виходу на пенсію.

    На момент звільнення 13 березня 1944 року Херсон не мав міжміського зв’язку з жодним районом, але вже в липні 1944 року було відновлено зв’язок з Бериславом, Чаплинкою, Каховкою, Голою Пристанню, Скадовськом. Телефонна станція ЦБ була замінена цього ж місяця в Херсоні на станцію системи ЦБх2. Вона мала 4 комутатори на 400 номерів. Почала відновлюватися кабельна міська мережа - спочатку військовими частинами, а пізніше силами працівників телефонної станції. Працювали без вихідних, у середньому по 12-16 годин на добу.

    У зв’язку зі створенням 30 березня 1944 року Херсонської області, за наказом № 203 Наркомату зв’язку СРСР від 11 квітня 1944 р. було створене Херсонське обласне управління зв’язку, яке фактично розпочало свою діяльність з 1 червня 1944 року. Начальником управління з 1945 р. по 1949 р. був П.В. Даримов.

    Херсонське управління зв’язку виявилося в більш тяжкому становищі, ніж інші області, котрі були звільнені від німецько-фашистських загарбників. По-перше тому, що на лівобережжі бої були більш тривалими, а по-друге, через те, що Миколаївське управління зв’язку відкликало велику кількість фахівців, матеріали та обладнання, довідавшись про виокремлення Херсонської області зі складу Миколаївської області. Майже все лінійне господарство радіофікації і стовпове господарство електромережі були повністю зруйновані, стовпи вивезені або використані для накату бліндажів, на паливо. Залишилася незначна кількість стовпів електрозв’язку в Генічеську і Сірогозах, які були використані для підвішування проводу. Втім будинок радіовузла у місті Херсоні чудом уцілів.

    Уточнення обсягу руйнувань господарства радіофікації здійснювалося з великими труднощами, адже був відсутній телефонний і поштовий зв’язок з районами. На кінець 1944 року кількість радіоточок була доведена до 5040, у 1945 році встановлено 4711 радіоточок, 1946-го - 3812, 1947 - 2337, 1948 - 2125. Вже у першому кварталі 1948 року досягнуто довоєнної кількості радіоточок за рахунок збільшення щільності радіоточок на 1 км лінії (довоєнний кілометраж ліній досягнуто лише 1949 року). Довоєнна потужність радіовузлів досягнута на кінець 1946 року, коли було виділено пасажирський вагон, який з Москви привіз декілька підсилювачів ТУ-500, ТУ-100 і багато інших матеріалів.

    На 1 січня 1945 року міська телефонна мережа була відновлена на 80%, задіяно 773 номери, забезпечено зв’язок обласного центру з усіма 19 районними центрами, міжміський ТЛГ-зв’язок з Києвом, СТ.-3с - з Одесою та Миколаєвом, “Морзе” - з Мелітополем. В технічному оснащенні рівень як міського, так і міжміського телефонного зв’язку відставав від довоєнного. Недостатня ємність станції ЦБ 2х400 (на рівні середини 30- років), а також великі перевантаження (телефоністкам приходилося обслуговувати замість нормативних 100 до 150 виробничих абонентів) негативно позначались на якості обслуговування.

    У після воєнні роки потужність телефонної станції постійно нарощувалась: 1947 року - на 100 абонентів, 1948 - ще на 300. У 1947 році через річку Дніпро прокладено 1 км кабелю для міжміського зв’язку та підвішано 104 км мідного дроту на ВЛЗ до райцентрів області. Однак загалом матеріалами для ремонту в 1948 році телефонна мережа обладнувалася вкрай незадовільно, хоча саме цього року була організована постійно діюча бригада станції з ремонту лінійно-абонентських споруд. Для ремонту станційних пристроїв було створено обмінний фонд з трьох комутаторів і десяти телефонних апаратів. Завдяки вжитим заходам якісні показники телефонної мережі в місті значно поліпшилися. Втім було зрозуміло, що без будівництва нової станції не обійтися. Це будівництво було заплановане на 1949 рік.

    Саме 1949 року в місті Херсоні була змонтована АТС системи ОЛ-200, яка до того експлуатувалася в Києві. В результаті були дещо розвантажені комутатори, ліквідовані абонентські установки, що мали на одному номері 2-3 телефонні апарати. Порівняно з 1947 роком значно зросли якісні показники роботи Херсонської МТС. Так, кількість пошкоджень уменшилася майже вдвічі, скоротилася їх загальна чисельність (з 507 годин у IV кварталі 1947 р. до 221 години в IV кварталі 1948 р.). Для забезпечення виконання плану з ремонту міжміських телефонно-телеграфних ліній зв’язку була організована самозаготовка телефонних стовпів у лісах Рівненської області: було заготовлено і вивезено в Херсон 6000 стовпів, що забезпечило повну потребу. Загалом колективом телефонної станції протягом 1948 року було виконано позапланових робіт на 68 тисяч рублів, причому в основному за рахунок власних ресурсів, без державних капіталовкладень. Наприклад, на монтаж АТС, переданої з Києва телефонній станції, було виділено всього 370 тисяч рублів, тобто профінансовано потреби тільки на один квартал, проте робота була виконана у повному обсязі, і 1949 року ця АТС (на 200 номерів) була введена в експлуатацію. На 30% збільшено потужність міжміської телефонної станції. За 1948 рік її працівники отримали економію в 9800 рублів.

    Станом на 1950 рік монтована ємність Херсонської АТС була доведена до 1000 номерів, що складало 41,6% довоєнного рівня. Впроваджувалися нові форми обслуговування: переговори в кредит з квартирних телефонів, оплата за одноразовими талонами тощо. Проведена в травні 1950 року перевірка експлуатаційної діяльності МТС засвідчила, що план доходів з початку року був перевиконаний на 9,8%, практично не було технічних зупинок з вини станції. Шість бригад, з працюючих на той час на херсонській МТС, іменувалися бригадами відмінної якості. Так, наприклад, бригада телефоністок довідкового бюро Херсонської міської телефонної станції під орудою депутата міської Ради, бригадира Антоніни Василівни Колодязної утримувала почесне звання бригади відмінної якості протягом кількох років поспіль (норма швидкості відповіді бригади на запит абонента складала 2,5 сек.).

    1951 року були повністю завершені роботи з будівництва в місті Херсоні телефонної каналізації, проведено капітальний ремонт мережі. В результаті поліпшилася якість роботи телефонної станції, суттєво знизилася кількість пошкоджень, приріст абонентів склав 364 одиниці, було встановлено ще один таксофон.

    Міжміська телефонна станція 1951 року отримала нове, капітально відремонтоване приміщення, в якому була змонтована нова станція системи ЦБ на 36 міжміських каналів , почалося ущільнення повітряних ліній апаратурою типа ТФБ-1 на СМТ-34. Таким чином 1951 рік став етапним в історії херсонського міжміського зв’язку в житті трудового колективу станції на чолі з її начальником т. Нестреляєм.

І.П. Проскурін

    У 1953 р. начальником обласного управління зв’язку став відомий зв’язківець І.П. Проскурін.

    З січня 1956 року на Херсонській міській телефонній станції відбулися значні структурні зміни, насамперед були реорганізовані її дільниці, що дозволило, в свою чергу, поліпшити якість профілактичних робіт і знизити пошкоджуваність абонентських пунктів херсонської телефонної мережі (у січні кількість пошкоджень порівняно з аналогічними періодами попереднього року зменшилася на 6%, а в лютому - майже вдвічі).

    У 50-ті роки на херсонську міську телефонну станцію прийшли ученицями телефоністок і телефоністками люди, які склали золотий кадровий фонд підприємства, працюючи на ньому не одне десятиліття. Серед них Зінаїда Володимирівна Смагіна і Міля Іванівна Чухонцева (на станції з 1953 року), Таміла Іванівна Юрченко-Кондрацька, Зінаїда Григорівна Шуригіна-Якимович, Зоя Павлівна Латко-Куксенко, Фаїна Михайлівна Смирнова, Світлана Григорівна Жевнерова (усі - з 1958 р.). В ці ж роки старшою телефоністкою комутаторного залу працювала Марія Сергіївна Покладова, а старшими змін - Тетяна Миколаївна Бурсакові, Ганна Сафонівна Гребенюк. Понад півстоліття трудився на міській телефонній станції Транський Олександр Володимирович, старший на лінії, котрий прийшов на станцію ще в довоєнні часи. Якісним телефонним зв’язком зобов’язані херсонці 50-х і дільничним монтерам Леоніду Тарасовичу Константинову, Євгенові Дмитровичу Ткаченку, Олександрові Кожущенку, технікам Онисиму Борисовичу Циммерману, Світлані Михайлівні Асєєвій, Клавдії Єгорівні Марченко.

    Слід віддати належне і тим, хто керував телефонним зв’язком у післявоєнне десятиліття. Це був складний час, коли необхідність прискореного розвитку вступала в протиріччя з відсутністю необхідного обладнання, апаратури, засобів. Розв’язання кожної проблеми давалося з величезними труднощами, які успішно долали начальник Данило Антонович Корнійчук, інженер ручної станції Юлія Тадеївна Самотей-Шаповалова, старший технік станції Іван Пантелійович Котенко.

В.П. Тимохін

    У 1957 р. І.П. Проскурін був переведений у Крим, і обласне управлінні протягом 21 року очолював В.П. Тимохін, можна сказати, наша зв’язківська знаменитість. З повоєнних літ до 80-х рр.. він пройшов славетний трудовий шлях від інженера до начальника обласного управління зв’язку. Його й досі херсонські електрозв’язківці пам’ятають і шанують.

    1958 року було розпочате довгоочікуване будівництво автоматичної телефонної станції на 4000 номерів, яке передбачалося завершити в 1960 році.

    Розгортався в Херсоні і міжміський зв’язок: з 1950 по 1958 рр. Кількість міжміських каналів зросла з 40 до 168. станція міжміського зв’язку наприкінці десятиріччя була обладнана п’ятьма восьми канальними станціями високоякісного ущільнення мідних ланцюгів і чотирма станціями ущільнення сталевих ланцюгів. До 1960 року зв’язок в обласному центрі був організований на базі станції ручного обслуговування типу ЦБх2, ємністю 2700 номерів. Їх обслуговували біля 100 телефоністок. МТС використовувала 42 міжміських телефонних канали, утворених повітряними лініями зв’язку, що тягло за собою в осінньо-зимовий період при ожеледі чи ожеледиці часті аварії (обриви проводу, падіння опор тощо).

    Велика подія відбулася в Херсоні і 1960 р., коли в числі перших десяти телецентрів України увійшов в експлуатацію і Херсонський. Вагомий вклад у цю важливу справу внесли його керівники В.Й. Халі пер та І.П. Шкарлупа.

    Прискорений розвиток електрозв’язку Херсонської області припадає на 60-ті роки. Були побудовані радіорелейні лінії на Одесу, Миколаїв, Дніпропетровськ, Сімферополь, організовані радіорелейні канали на Цюрупинськ і Голу Пристань. Херсонська МТС збільшила кількість міжміських каналів у декілька разів, зріс міжміський телефонний обмін, зменшився час очікування замовлень. Продовжувалося будівництво кабельних ліній зв’язку. В ці роки приріст міжміських телефонних каналів здійснювався за рахунок ущільнення ліній зв’язку багатоканальною апаратурою вітчизняного та імпортного виробництва, такої як К-60 і V-60.

    1961 року введено в експлуатацію станцію МРУ, яка включала в себе комутаторний зал на 168 міжміських каналів зв’язку. Почався перший етап автоматизації виробничих процесів (комутації міжміських телефонних переговорів). Ручна комутація змінювалась напівавтоматичною: телефоністки Херсонської МТС стали набирати номери телефонів абонентів з інших міст без участі телефоністок інших станцій і навпаки.

    Великий вклад в становлення і розвиток Херсонської МТС внесли її ветерани: Ганна Олександрівна Варламова, котра прийшла на станцію в 1950 році після демобілізації; Ірина Іванівна Булашевич, бригадир телефоністок, яка працювала з 1944 року; Варвара Гордіївна Коткова, що трудилася на виробничому контролі з 1956 року; півстоліття віддав рідному зв’язку Костянтин Петрович Бугай; ветеран війни і праці Самсон Ісакович Левінсон.

    З уведенням в експлуатацію нової АТС типа АТС-47 з початковою ємністю 4000 в 1960 році і переведенням семи міжрайонних станцій з системи МБ на систему ЦБ монтована ємність телефонної мережі Херсонської області досягла 8410 номерів. На монтаж станції прийшли 1960 року родини Васильєвих - Тамара Антонівна і Анатолій Іванович, Фоміних - Тамара Володимирівна і Борис Денисович, - одні з тих, чиєю працею пишається електрозв’язок Таврійського краю.

    Через 66 років після відкриття телефонної станції в Херсонській поштово-телеграфній конторі, наказом начальника обласного управління зв’язку № 104 від 22 травня 1962 р. було проведено розподіл між поштовим і телеграфно-телефонним зв’язком і, відповідно, сформовано два самостійні підприємства: Херсонський поштамт і Херсонська телеграфно-телефонна контора (з 1963 р. - телеграфно-телефонна станція). Виконуючим обов’язки начальника останньої був призначений Олексій Олексійович Федоров, який керував МТС; в.о. головного інженера - Яків Ананійович Лейбзон (начальник міської телефонної станції).

    Слід зазначити, що наприкінці 50-х рр. з’явився спосіб електричного транзиту телеграм за системою “прямих з’єднань” (ПЗ). Сутність переприйому телеграм за цією системою полягала у наданні доконечним пунктам зв’язку (міським відділенням і районним вузлам) тимчасових з’єднань один з одним через комутаційні станції ручної або автоматичної системи, розташованих у великих вузлах.

Cтанція прямих з'єднань
координатної системи
Комутаторний зал станції
прямих з'єднань в Херсоні

    Перша в СРСР автоматична координатна станція прямих з’єднань була введена в експлуатацію 1964-го року в Херсоні. Всі міські відділення зв’язку, які мали телеграфні установки ( а їх було 20 -25 ), а також усі районні вузли при наборі шести знаків могли встановити телеграфний зв’язок з усіма обласними та районними вузлами зв’язку Радянського Союзу. Проведені розрахунки і дані експлуатації довели, що система автоматичних прямих з’єднань, порівняно з автоматичною системою кодової комутації, є більш економічно ефективною, оскільки дозволила в 3-4 рази підняти ріст виробництва праці телеграфістів усієї телеграфної мережі. Тому Міністерством зв’язку СРСР рекомендовано взяти на озброєння позитивний досвід Херсона і продовжувати широке впровадження автоматичних прямих з‘єднань з перспективою повного охоплення цією системою всієї телеграфної мережі Союзу.

    1962-го року на Херсонській МТС була встановлена апаратура вхідної напівавтоматики на лініях, які зв’язували Херсон з районними центрами: число каналів збільшилося ще на 7. Монтована ємність Херсонської АТС-2 була доведена до 7000 номерів. Продовжувався монтаж і нової АТС-5, яку ввели в дію в грудні 1966 році і обладнання для якої було виготовлене за вітчизняними проектами в Німеччині (НДР). Новий комплекс автоматики на 3000 номерів (АТС-6) був змонтований і введений в дію 1967 року. А 25 січня 1968 року херсонська міська телефонна станція відзначала нове досягнення: в цей день монтер В.С. Кухта встановив телефонний апарат у квартирі десятитисячного абонента.

    1965 року в селі Щасливцеві Цюрупинського району встановлена перша станція координатного типу АТСК 50/200, потім за 10 років майже всі центральні садиби радгоспів і колгоспів області забезпечені такими станціями. До речі, на початок 80-х фактично завершено створення так званого внутрішньовиробничого телефонного зв’язку, нові приміщення для АТС і станції будували за рахунок сільських господарств. 1967 року в райцентрі Велика Олександрівна введена в дію перша координатна станція АТСК-100/2000 ємністю 1000 номерів (на початок 80-х більшість райцентрів одержали станції цього типу). Більш як 95% сільських з’єднувальних ліній (райцентр - сільська АТС) забезпечені кабельними лініями ВТСП - 1х4х1.2, КСПП - 1х4х1.2 та аналоговою апаратурою ущільнення типу КНК-6, КНК-12, В-2-К. З кожною п’ятирічкою кількість телефонів зростала в містах і селах області в 2-3 рази.

    Автоматизувався і телеграфний зв’язок - 1969 року в місті Херсоні вперше в історії Радянського Союзу було введено в дію станцію АПК. Інтенсивний розвиток мало також проводове мовлення. Велика заслуга в цьому фахівця найвищого класу Івана Миколайовича Глущенка. З 1960 року виконувалось державне замовлення: “Радіоточку - в кожну родину”. Між іншим, це завдання в 1975 році виконано, кількість радіоточок за 15 років збільшилося вдвічі і досягла 300000 на 1000000 населення. Радіофіковані були всі населенні пункти області (за виключенням 7-10 сіл, так званих неперспективних, в яких налічувалося не більше 20 дворів). Це стало можливим завдяки всебічній державній підтримці: нове обладнання радіовузлів купувалося, як правило, за рахунок радгоспів і колгоспів, за їхній же рахунок реконструювалися ЛЕП, опори яких використовувались для сумісного підвішування проводів ЛЕП і ПМ. До 1970 року всі колгоспні і радгоспні радіовузли передані на баланс і експлуатацію зв’язківцям, що значно підвищило якість радіотрансляції. З 1965 по 1975 роки малопотужні нерентабельні радіовузли ліквідовувались, їх кількість зі 193 зменшилася до 84, а загальна потужність збільшилася з 194540 Вт до 403000 Вт. До 1985 року завершилася автоматизація сільських радіовузлів, всі вони були переведені на дистанційне управління з районних центрів. За темпами модернізації станційних радіовузлів Херсонська область посідала перші місця в Україні. Радіофікатори Херсонського виробничо-технічного управління зв’язку одними з перших впровадили нову техніку ПМ, комплекти автоматизації РТВ: А-600, “ДУЕТ”, транзисторні радіовузли типу ТУПВ. 1971 року в місті Херсоні введено в дію передавач трьох програмного мовлення, 1976 року - в місті Нова Каховка. До 1985 року ТПМ впроваджено в усіх районних центрах області, в усіх селищах міського типу, почалося впровадження ТПМ в сільській місцевості. Тоді ж кожен радіовузол був забезпечений резервним електроживленням від дизель-генератора (потужні лампові), або від акумуляторів (транзисторні), що дозволяло кожного абонента забезпечити трансляцією програм ПМ з високою надійністю. Значний внесок у цьому почесного радиста СРСР Петра Івановича Питалєва, котрий понад 15 років очолював службу радіо і ТБ. Багато добрих справ у розвитку радіомереж Херсонщини на рахунку електромонтерів-орденоносців О.П. Животовського, Л.В. Нікітенка, М.С. Несвітайлова, кращого монтера Міністерства зв’язку України Г.М. Магницького, а також почесного радиста СРСР, директора міського радіовузла Д.І. Килимного.

    До 1970 року монтована ємність телефонної мережі обласного центру сягнула 22100 номерів, а кількість апаратів, включених в мережу, склала 18600, у т.ч. квартирних - 10850. В Херсоні на той час вже діяли 4 районні АТС загальною ємністю 16000 номерів. В службі “08” працювало всього 14 чоловік. Щоб опанувати великий обсяг робіт, кросу необхідно було мати хороше технічне оснащення, забезпечувати раціональну організацію праці, мати добре підготовлений персонал. Очолювала цю дільницю роботи досвідчений фахівець з 20-літнім трудовим стажем, старший електромеханік Клавдія Єгорівна Марченко. Їй були зобов’язані відмінним знанням своєї справи і майстерністю чергові монтери Зінаїда Холодар, Любов Троцан, Ольга Максимова, Людмила Воронова та інші. Вдячність тисяч херсонців заслужили оператори довідкового бюро А. Коротко, Л. Дубиніна, А. Волчонок, Л. Патенко, Т. Буракова та інші.

    Продовжувався розвиток Херсонської МТТС. Всі замовлення на міжміські переговори виконували телефоністки комутаторного залу. Наприкінці 1970 року через комутаторний зал вже проходило більше 8000 міжміських телефонних розмов. У грудні 1971 року в центрі міста було відкрито новий міжміський переговорний пункт.

    1972 року була введена в експлуатацію перша черга автоматичної міжміської телефонної станції (АТС-1М), а 1975-го - АТ-ПС-ПД, що дозволило абонентам обласного центру самим набирати номери телефонів абонентів в інших містах. Список міст, з якими було встановлено зв’язок через АТС, налічував декілька десятків. Зростала кількість міжміських телефонів автоматів. Відсоток автоматизації в 1972 році було доведено до 96,7. Рівень використання ємності міської телефонної станції збільшився на 5,9% порівняно з попереднім роком. В середині 80-х років кожний районний центр мав достатньо каналів міжміського зв’язку (60 і більше), з’явилася потужна апаратура ущільнення БК-960, К-1920 та інші.

    З 1960 по 1973 роки автоматизацію міського телефонного зв’язку доведено до 96,7%, ємність станцій декадно-крокової системи досягла 22400 номерів. Щільність телефонів в обласному центрі на 1000 мешканців складала 78 (при нормі 65), ВЛЗ замінювали на кабелі (довжина кабелів складала 436 км). Приріст абонентів за 1973 рік склав 701 одиницю, тарифні доходи - 884061 рубль.

    На 1 січня 1974 року штат міської телефонної станції складав уже 240 чоловік. Керівництво приділяло багато уваги соціальному розвитку колективу, надавалася допомога працівникам у придбанні палива, овочів. Працювали гуртки художньої самодіяльності, розвивалася спортивна робота: колектив підприємства неодноразово перемагав на всесоюзних, всеукраїнських і обласних спортивних змаганнях, був переможцем комплексної спартакіади зв’язківців. Для тих, хто чергував у нічні зміни на АТС-2 і АТС-5 були обладнані кімнати відпочинку.

    У 70-ті роки розвиток міської телефонної станції було особливо бурхливим. Одна за одною вводилися в експлуатацію АТС в різних районах міста: АТС-9 (1976 р.) у Шуменському мікрорайоні, АТС-4 (1977 р.) обслуговувала центральну частину міста. Вони були обладнані новітніми на той час АТС-54А.

    У 1975 р. в Херсоні змонтована перша серійна станція АТ-ПЗ-ПД, котра об’єднала в собі відразу три станції: абонентського телеграфу, прямих зв’язків та передачі даних. Всі новації, які інститути зв’язку впроваджували з 1975 року, проходили дослідні випробування на Херсонському телеграфі. Це такі обладнання, як “Інтервал”, “Поиск”, “Час”, “Аір”, “Аіп пульт техніка”, “Время”, “Зонд”, “Дон” тощо.

    1978 року телефонна мережа обласного центру зросла ще на 2700 номерів. У цьому році за високі досягнення, за дострокове виконання планів з розвитку абонентської телефонної мережі рішенням колегії Міністерства зв’язку УРСР і президії галузевого комітету профспілки колективу Херсонської міської телефонної мережі була присуджена третя премія. Вагомий внесок в цей успіх колективу внесли ветерани: інженер В.І. Кадаченко, монтери В.С. Кухта, В.М. Головченко, Б.П. Пастушенко та інші.

    Після виходу в 1978 р. В.П. Тимохіна на заслужений відпочинок до 1994 р. ОВТУЗ очолював Ю.О. Даниленко.

    На 1 січня 1980 року Херсонська міська телефонна мережа мала такий комплекс АТС та підстанцій:



Станція Тип Рік введення Ємність
Монтована Використ.
АТС-2 АТС-47 1960 9680 9680
АТС-5 АТС-54 1966 9580 9580
АТС-6 АТС-54А 1967 5000 5000
AТС-9 АТС-54А 1976 6120 6120
УАТС-49 УАТС-49 1965 200 152
ПСК-67 ПСК-1000 1976 1000 1000
ПСК-48 ПСК-1000 1978 1000 951
АТСК-50/200 АТСК 1978 100 84

    Монтована ємність на цей час складала 37800 номерів, використана 36265. До мережі було підключено 39816 телефонних апаратів. Протягом 1980 року на міській телефонній станції було впроваджено 10 нововведень, зокрема, це випробувальний стенд для ремонтно-регулювальних робіт АВУ, захист від вологи муфт кабелю типа ТПП, робоче місце з ремонту апаратів тощо.

    Значне підвищення продуктивності праці було досягнуто за рахунок впровадження автоматизації 100-відсоткового контролю за виконанням норм часу надання довідок телефоністками довідкового бюро і переводу їх на відрядно-преміальну оплату праці, вибіркового поточного ремонту приборів ДКШ (декадно-кроковий шукач) на мережі, бригадного методу обслуговування в кабельній групі.

    У 1984 р. в Херсоні був змонтований один з перших електронних комплексів “АПК” на базі ПЕВМ “Електроніка 60”.

    З середини 80-х років почався новий етап у розвитку міжміського зв’язку в області. Почалася реконструкція кабельних телефонних ліній. Замість обладнання К-60 з’явилося більш потужне каналоутворююче К-1020 (на 1020 каналів). Були побудовані кабельні лінії, що зв’язали Херсон з Миколаєвом, Одесою, Сімферополем, усіма районними центрами Херсонської області. Зросла кількість каналів на Київ, Москву. Побудована перша в області кабельна лінія на районний центр Чаплинку із застосуванням коаксіального кабелю. На цій ліній було встановлене обладнання угорського виробництва БК-960 (на 960 каналів). У цьому ж напрямку працювала радіорелейна лінія, ущільнена болгарським устаткуванням на 300 каналів (Р-300).

    З кінця 80-х в місті Херсоні починається впровадження програмних завдань “Оператор”, “Термінал керівника”, “ПМО-08” системи автоматизованого обліку пошкоджень (САУП), що дозволило без збільшення штату забезпечити нормальну роботу служби кросу при збільшенні ємності міської телефонної станції на 15 тисяч номерів. До дослідної експлуатації прийнято систему автоматизованого бюро ремонту телефонів. На контрольно-коректуючий метод переведено АТСКУ ємністю 4 тисячі номерів. У довідково-інформаційній службі “Сервіс” Херсонської міської телефонної станції на кінець 80-х було задіяно вже 11 тризначних номерів: 005, 008, 058, 060, 064, 065, 066, 069, 080, 087, 088.

    Без перебільшення: у всіх успіхах МТС - сумлінна праця її начальника Любомира Андрійовича Лукашика, а також непересічних працівників інженерно-технічного складу. Це перший настроювач телефонних станцій координатного типу майстер зв’язку СРСР Леонід Семенович Терещенко; його послідовник, начальник цеху МТТС Борис Михайлович Щербина; Михайло Климович Нікітченко, який віддав електрозв’язку майже 50 років, пройшовши шлях від монтера до начальника лінійного цеху; Олександр Миколайович Гусак та Ісак Михайлович Дробинський - начальники ЕТВЗ; Василь Федотович Бездітний та Володимир Власович Шакун, які багато років очолювали вузли зв’язку Генічеського і Скадовського районів, посідаючи поперемінно перші місця в трудовому змаганні. Капітальним будівництвом всіх об’єктів зв’язку інтенсивно займалися Олександр Михайлович Зорін та Яків Ананійович Лейбзон. Чимало трудових заслуг на рахунку головного інженера обласного управління зв’язку Володимира Івановича Потука.


Херсонська філія ПАТ «Укртелеком»
Довідка за телефоном: 0-800-506-800
Поштова адреса: Україна, Херсон, 73000, пр. Ушакова, 41

Зворотний зв'язок